Як змінився український IT-ринок?

Останні п’ять років українського ІТ не вкладаються в просту оцінку успіху чи кризи. Галузь одночасно демонструє зростання й стикається із серйозними викликами. У цьому дослідженні ми розбираємо, що стоїть за такою суперечливою динамікою.

Матеріал поєднує статистику, аналіз актуальних проблем і прогноз подальшого розвитку ринку. Наша мета – оцінити зміни останніх років та сформувати практичний погляд на те, чому в таких умовах точне розуміння економіки команд, проєктів та напрямів стає для бізнесу критично важливим. 

Як змінився український IT-ринок за п’ять років?

Далі розглянемо ключові показники галузі за 2021-2026 роки, щоб побачити, як змінилися її масштаб, структура, зайнятість і основні драйвери розвитку. 

Ретроспектива 2021-2025 років

Щоб зрозуміти, наскільки сильно змінилася галузь, варто почати з точки відліку, а саме кінця 2021 року, коли український ІТ-ринок перебував на піку.

За даними IT Ukraine Association, експорт ІТ-послуг того року становив $6,8 млрд, що на 36% більше, ніж у 2020-му ($5 млрд). Комп'ютерні послуги забезпечували 37% усього експорту послуг країни, тобто більше третини. Кількість фахівців зросла до 285 тисяч проти 244 тисяч роком раніше, а асоціація нараховувала близько 5 000 активних ІТ-компаній.

Ринок тоді належав кандидату. За даними DOU, за рік з'явилося 112 тисяч вакансій – майже вдвічі більше, ніж у 2020-му, а в листопаді на одну вакансію припадало близько чотирьох відгуків. На основі цієї динаміки галузь очікувала середньорічного зростання на рівні 27% протягом наступних чотирьох років.

Але наступний рік зламав цю траєкторію.

Парадокс 2022-го полягає в тому, що експорт навіть зріс до $7,3 млрд, історичного максимуму галузі. Утім, цей рекорд переважно відображав контракти, укладені ще до лютого, тому мало що говорив про те, як галузь насправді почувалася під час повномасштабної війни.

Справжню ціну стійкості видно в інших показниках того самого року:

• вакансії впали на 37%, до 71 тисячі, а конкуренція за кожну з них зросла вчетверо – приблизно з чотирьох до 17 відгуків на вакансію (джерело DOU);
• дві третини ІТ-компаній пройшли через вимушену релокацію, повну або часткову, а близько чверті релокувалися за кордон повністю (джерело dev.ua).

Ці дві цифри показують зворотний бік рекордного експорту, тобто галузь втримала контракти, укладені ще до вторгнення, ціною значно жорсткішого ринку праці та масового переміщення команд.

• 2023 рік став першим роком падіння за всю історію галузі: експорт скоротився до $6,7 млрд (−8,4%). 
• У 2024-му зниження продовжилося до $6,45 млрд (−4,2%).
• 2025 рік вже приніс приріст – $ 6,66 млрд (+3,3%).

Паралельно зі скороченням експорту почали зникати самі компанії. У 2025 році понад 130 ІТ-компаній припинили діяльність або були поглинуті, а запустилося лише 6 нових. Загальна кількість активних верифікованих компаній знизилася до 2 062.

На тлі цього скорочення капітал усе ж повернувся в галузь, хоча й не в ті сегменти, які домінували раніше. За інформацією AIN, інвестиції зросли з $209 млн доларів у 2023-му до $462 млн у 2024-му і $498 млн у 2025-му. Структура цих інвестицій змінилася радикально: 74,4% усього обсягу 2025 року припало на AI-стартапи, а defense tech залучив $129 млн проти $59 млн роком раніше.

Продуктовий сегмент почав відриватися від решти ринку. У 2025 році продуктові компанії становили 31% від 2 062 верифікованих компаній, тобто близько 640 гравців, а серед 50 найбільших ІТ-компаній України за рейтингом DOU продуктовими були 21.

Олег Денис, співзасновник Oblik-ERP, SoftServe, про адаптацію українського ІТ до війни

"Диверсифіковані команди ІТ-спеціалістів безперебійно працювали над проєктами, коли на початку війни українські колеги переміщувались в більш безпечні локації. Від початку повномасштабної війни ми розпочали співпрацю з чималою кількістю нових клієнтів і наявність центрів розробки у різних країнах зіграла в цьому не останню роль".

2026: сьогодення

За січень-травень 2026 року експорт українських ІТ-послуг становив $2,782 млрд, на 3,7% більше, ніж роком раніше. Такий результат продовжує повільне відновлення 2025 року, хоча темп зростання поки залишається помірним порівняно з докризовими роками.

Дія.City за цей час фактично перетворилася на базову інфраструктуру галузі. У серпні 2026 року реєстр налічує 4 592 резиденти проти 1 000 у травні 2024-го, а режим охоплював близько 80% сектору. Настільки швидке зростання реєстру означає, що більшість українських ІТ-компаній тепер працює в межах єдиного правового та податкового поля.

Водночас частина кадрового потенціалу галузі перебуває за межами країни. Близько 20% українських ІТ-фахівців працюють з-за кордону. За оцінкою Juscutum і Дія.City Union, емігрували близько 120 тисяч спеціалістів, з яких орієнтовно 64 тисячі продовжують працювати на українські компанії. Ще один прояв тієї самої тенденції: 54% компаній уже мають офіс або представника за кордоном.

Разом ці дані показують суперечливу картину. Експорт, вакансії та інвестиції зростають, але кількість компаній і штати скорочуються, а зарплати переважно залишаються замороженими. Найточніше визначення поточного стану галузі – структурна трансформація при слабкому зростанні.

Take away: що саме змінилося в ІТ-галузі в Україні 

Порівняння цих двох періодів, кінця 2021 року і середини 2026-го, показує, у чому саме полягає структурна трансформація, згадана вище.

Конкуренція за вакансії зросла в рази: ще у 2022 році кількість відгуків на одну вакансію піднялася приблизно з чотирьох до 17. Хоча окремих даних за 2026 рік у немає, підстав вважати, що конкуренція суттєво знизилася, не можна. Дефіцит фахівців при цьому нікуди не зник, а зосередився у вужчих, стратегічно важливих напрямах. Основне зростання перемістилося у продуктові й гібридні компанії. Зарплата перестала бути головним інструментом боротьби за кадри, хоча в наведених даних не видно.

Паралельно компанії активніше виходять на міжнародні ринки. Інвестиції натомість концентруються у вузькому колі напрямів, насамперед в AI та defense tech, тоді як решта ринку такого притоку капіталу майже не отримує. У поєднанні зі скороченням кількості гравців це свідчить про поступову консолідацію галузі та перехід до нової моделі розвитку, де перевагу отримують продуктові й гібридні компанії, а також компанії, дотичні до AI й defense tech.

Корисним буде до прочитання дослідження від Oblik-ERP Залежність від 1С/BAS: чому український бізнес відкладає перехід та чим це загрожує?

Які головні виклики постають перед ІТ сферою?

Логічно ми переходимо до наступного блоку про виклики напряму. Ринок ІТ тисне на компанії одразу з кількох боків: попиту, доступних кадрів та фінансування. Ці проблеми не існують окремо одна від одної, і саме в їхньому поєднанні полягає складність поточного моменту для галузі.

1. Невизначеність попиту. За даними опитування DOU за 2026 рік, 39% фахівців прогнозують спад галузі, тоді як зростання очікують лише 16%. Така перевага песимістичних оцінок означає, що більшість учасників ринку готуються радше до скорочення, ніж до розширення бізнесу. Експорт ІТ-послуг при цьому справді зростає, проте за три роки так і не повернувся до показників 2022-го: позитивна динаміка поки компенсує лише частину втраченого обсягу, а не виводить галузь на новий рівень.
2. Тиск на економіку компаній. Ця невизначеність напряму позначається на тому, як компанії використовують кадри. Кількість технічних спеціалістів скоротилася на 3%, тоді як кількість вакансій зростає, а це означає, що компанії перерозподіляють наявний ресурс між напрямами замість того, щоб нарощувати його загальний обсяг. Компаніям у сьогоднішніх умовах доводиться рахувати вартість та віддачу кожної команди та напряму окремо, щоб зрозуміти, які з них справді приносять результат, а які лише споживають ресурс.
3. Мобілізація і бронювання. Скорочення кадрів відбувається не лише через економічні рішення компаній, а й через мобілізацію. У 2025 році 75% компаній повідомили, що серед їхніх співробітників є мобілізовані, а бронювання від роботодавця покриває лише частину персоналу. Станом на грудень 2025 року, у продуктових компаніях заброньовано 19% фахівців, у сервісних – 14%, в аутстафінгових – лише 11%. Ці цифри означають, що переважна більшість технічних спеціалістів у сервісному та аутстафінговому сегментах залишається незахищеною від мобілізації. Компанії в цих сегментах не можуть наперед планувати завантаження команд, адже втрата одного досвідченого розробника здатна зупинити проєкт, а заміну доводиться шукати вже під час виконання зобов'язань перед клієнтом.
4. Відтік, який не розвертається. До кадрового тиску мобілізації додається виїзд фахівців за кордон, і цей процес не показує ознак розвороту. Найтривожніший сигнал полягає в тому, що майже половина тих, хто виїхав, уже не працює на українські компанії. Ці фахівці залишаються професіоналами галузі, але дохід і кваліфікацію вони тепер приносять іншим економікам.
5. Кадровий парадокс. Скорочення кадрового резерву не означає рівномірного дефіциту фахівців. Компанії місяцями не можуть закрити позиції на C++ та в оборонних технологіях, тоді як вакансія на front-end збирає сотні відгуків, зазначає VCTR. Такий розрив показує, що ринок праці в ІТ давно неоднорідний: вузькоспеціалізовані й рідкісні напрями конкурують за обмежену кількість фахівців, тоді як масові спеціальності перенасичені кандидатами. Компаніям, яким потрібні саме дефіцитні навички, доводиться довго шукати людей або перекваліфіковувати наявних співробітників, витрачаючи на це час і ресурс, якого й так бракує на тлі описаного вище скорочення штату.
6. Вузький доступ до капіталу поза AI та defense. За тими ж даними, кадрові проблеми накладаються на ускладнений доступ до фінансування. Продуктова компанія без AI-складової конкурує за інвестиції на ринку, який суттєво гірший, ніж у 2021 році. Увага інвесторів сьогодні зосереджена переважно на AI-проєктах та оборонних технологіях. Через це компаніям поза цими напрямами доводиться покладатися здебільшого на власний прибуток, оскільки залучити зовнішнє фінансування зараз складніше. Одночасно вони конкурують за фахівців із тими самими компаніями, які отримали фінансування завдяки AI- чи defense-напряму й можуть пропонувати вищі зарплати.

Разом ці фактори формують ринок, де саме зростання попиту вже не вирішує проблем компаній. Дефіцит кадрів через мобілізацію та еміграцію накладається на нерівномірний розподіл навичок, а звужений доступ до капіталу обмежує можливості для маневру поза AI і defense. У такому середовищі перевагу отримують компанії, які навчилися точно оцінювати ефективність кожної команди та напряму замість орієнтуватися на просте нарощування штату.

Радимо перейти на статтю та дізнатися більше про ERP для MilTech-виробництва: основні терміни та їх значення

Які тренди IT в Україні визначатимуть наступні роки?

Попередній розділ показав, що капітал й зростання галузі вже сьогодні тримаються здебільшого на AI та оборонних технологіях. Наступні роки, найімовірніше, поглиблять цю залежність, хоча не всі сподівання щодо галузі однаково підтверджені цифрами. Прогнози варто розрізняти за рівнем доказовості: одні тенденції вже видно в статистиці, інші тільки формуються, а треті залишаються бажаним сценарієм, який дані поки не підтверджують. Ця різниця має практичне значення. Рішення варто будувати на перших двох категоріях, а от третю можна тримати в голові лише як можливість, поки вона не підтверджена даними.

Кілька тенденцій вже підтверджені статискою вище, і на них можна спиратися вже зараз. Виокремимо основні чотири:

• Оборонні технології перетворюються на один із головних генераторів вакансій та інвестицій.
• Венчурне фінансування дедалі сильніше концентрується навколо AI.
• Продуктовий сегмент випереджає за темпами зростання, що поступово змінює структуру галузі на користь компаній із власним продуктом.
• Ринок продовжує географічну диверсифікацію.

Разом ці тренди показують, що конкурентоспроможність компанії дедалі більше залежить від її дотичності до AI або оборонних технологій, а також від того, наскільки диверсифіковані її продукт та географія клієнтів.

Також змінюється структура команд у галузі через зниження частки junior-позицій. Серед можливих причин є поширення AI-інструментів, здатних брати на себе прості завдання, і загальне стиснення штату, описане в попередньому розділі. Оскільки дослідження поки не розрізняють ці фактори, приписувати скорочення junior-позицій виключно впливу AI було б передчасно.

Для тих, хто цікавиться автоматизацією бізнесу варто ознайомитися з матеріалом Oblik-ERP чи ERP Ukraïne: яку локалізацію Odoo обрати для українського бізнесу

До чого тут ERP?

Через увесь огляд проходить одна й та сама теза – у 2021 році зростання ринку саме собою вирішувало питання ефективності, а зараз такого запасу міцності немає. Коли попит перевищує пропозицію кадрів і клієнтів, помилки в розподілі ресурсу непомітні, тобто компанія росте попри них. Коли зростання уповільнюється чи стає вибірковим, кожна така помилка стає видимою і коштує грошей.

Саме тому команди й керівники компаній опиняються перед задачею, яка раніше не стояла так гостро, а саме побачити, скільки коштує і що приносить кожна команда, кожен проєкт, кожен напрям бізнесу. На масштабі в десятки чи сотні людей інтуїція та розрізнені таблиці в Excel швидко втрачають точність – дані застарівають швидше, ніж хтось встигає ними скористатися.

Кадровий парадокс, описаний вище, ілюструє саме цю нестачу видимості. Без єдиної системи обліку ресурсу важко швидко зрозуміти, скільки людей і годин зараз зайнято в кожному напрямі, де справді бракує рук, а де є прихований резерв, який можна перерозподілити. Те саме стосується тиску на економіку компаній: перерозподіл ресурсу між напрямами вимагає бачити цей ресурс у цифрах, а не орієнтуватися на загальні відчуття про завантаженість команд.

ERP-система – це інфраструктура, яка робить всебічну видимість можливою. Вона зводить дані про проєкти, людей, витрати та виручку в одне місце замість розрізнених таблиць і звітів, зібраних заднім числом. У ринку, який зростає вибірково й вимагає точного розуміння економіки кожного напряму, ця видимість стає умовою того, щоб взагалі бачити, де компанія заробляє, а де тільки витрачає ресурс.

Висновок

Галузь за останні пять років не стала меншою чи слабшою. Вона стала вибірковішою. Замість рівномірного зростання, яке було характерне для 2021 року, зараз розвиваються окремі сегменти. Традиційний аутсорс і сервісні контракти без AI- чи оборонної складової, тобто решта ринку, залишаються в стагнації або скорочуються. Така нерівномірність пояснює, чому в найбільших роботодавців стало менше технічних фахівців і чому зарплати не ростуть уже два роки, хоча експорт, інвестиції та кількість вакансій у галузі загалом продовжують збільшуватися.

Успіх компанії більше не залежить від самої присутності в ІТ-галузі. Він залежить від того, у якому сегменті вона працює і наскільки точно вона розуміє економіку власних команд та продуктів. Якщо у 2021 році зростання ринок міг бути менш ефективним, тому що попит перевищував пропозицію, то у 2026 році цього дозволити собі не можна. Тепер саме розуміння власної економіки команд і продуктів визначає, хто зростає, а хто лише утримує позиції.